Як тихо. Нічка в силі.
Дерева, ген, ще сплять похилі,
Лиш соки стовбуром бурлять.
Туман збирається в краплини,
Тяжіє лист і гіллю вигинає спини,
А ті вже долі потоками летять.
Дим легко стелиться і пахне
Смолою палених полін…
Зруб хутірський, зачахлий
Ожив. Господар помолився
І встає з колін…
Чого не спиш, людино божа,
Невже і тут нема добра,
А чи нема із ким ділити ложе,
Чи може суму шлях обрав,
Чи знов сурмлять походи
Чужих державних справ?
А як же райський цей куточок,
Цей дух батьківської землі,
Твій рідний, милий хуторочок,..
Без тебе він загубиться в імлі.
