Душа є чорна,
Є душа біла
І володарюють
Світом вони вміло.
А є душа,
Яка на землю
Не кидає тінь.
І як би не хотілось
Побачити її, відчути,
Вдається, та не всім.
Її тендітний подих
Ніжніше бризу до лиця,
В розвої білих, чорних
Її я чую шостим почуттям.
Вона - це дивний спокій,
Це світлі роздуми, глибокі,
Де мрії у світах утопій,
Де в самоті багато років
В людей людське шукаю,
А його не багато, знаю,..
Буття де істину шукаю
Що не знайду її теж знаю,..
Де світу думкою межі сягаю,
Та ЗА, ніколи не ступаю.
