БаранИ йшли на прогулку,
Всі такі веселі.
Глядь - Свиня іде з завулку,
Вийшла із готелі.
Роздивилась що й до чого,
Красива природа.
Не хватає лиш одного:
Земля не волога.
Де знайти отут болото,
Щоб відвести душу?
Бо нема душі польоту,
З місця вже не зрушу.
Та тут мрія ожила,
Десь взялось болото.
Свої ніжки устромила,
Вже знайшла роботу.
Треба "грязі" поприймати,
Крутять щось коліна.
Де ж узяти аромати,
Хто мені підкине?
Тут Свиню узрів Баран,
Добре придивився.
Він не знав Свинячий стан,
Може, й помилився?
Як боднув її рогами:
Чом лежиш, ледащо?
Затопчу тебе ногами,
Не втечеш нізащо.
Як почула оце Свинка,
Ноги в руки - і тікать.
Довго бігла без зупинки.
Що й Барану не здогнать
----------------------------
А мораль отут така:
Хвороба знає Барана,
Тому й тіка...
Дякую за усмішку,Надійко! Я коли читала, то теж про одного барана згадала: "Бігав баран дорогою, а бараниха - долиною. Знайшов баран кремінець, а бараниха - гребінець. Баран вогонь креше, а бараниха голову чеше."За точність не ручаюся, як згадалось, так і написалось...