Згадала з дитинства такий собі віршик:
Зашла Курочка в аптеку
И сказала: Кукареку.
Дайте пудри и духов
Для приманки Петухов.
( нар. тв.)
___________________
На основі цього віршика,
Написала свій, ось такий:
-----------------------------
Думки замучили Несучку:
Чи довго яйця ще носить?
Чи подарує хтось обручку?
Чи просто так з оцим і жить?
-----------------------------
Довго думала Несучка,
Як свій вигляд цей змінить?
Причипити що на вушка?
Треба ж Півня заманить.
Подивилася на лапи:
Нігті гострі, як стріла.
Купить чоботи на скрипі,
Щоб одна така була?
Одягти якусь маніжку,
В гребінь бантик прив"язать?
Чи отак не буде смішно
Губи, щоб підмалювать?
А хода! Хода куряча!
Лапи, ніби колесо.
Утомилася добряче.
Ох, яка важка, красо.!
Скоса Півень подивився,
Прочитав її думки.
Крізь Курячий сміх пробився,
У них гострі язики.
Враз побачив кучу гною,
Кур покликав на обід...
А від Тої - окружною,
Щоб не взнать великих бід...
-----------------------------
Ось така була Несучка,
Не збулись її думки.
У гаремі звали с...ка,
Про таких мої рядки...
Дякую,Надійко, розвеселили, а ще я коли читала, мені згадалося ось таке:Сів шпак на шпаківню,
заспівав шпак півню: "Ти не вмієш так, як я, так як ти, не вмію я..."
Ох-ох-ох! Гостре перо...Ніби випечене тавро....Про таких пишуть вірші...То напевно від душі...Бо вже добре насолили...Тому й мабуть розізлили...
Гарного дня Вам і натхнення!