Розцвіла лілея біленько-біленько,
Немов у принцеси корона її,
Що краплі роси посріблили усеньку,
Немов діаманти.А ще солов"ї
Свої серенади для неї співають
І зізнається в любові тюльпан.
Але залицянь його та не приймає,
Бо гладіолус її серця пан.
Та не зізнається лілея у цьому,
Вважає - повинні її всі любить.
Але не кохає її гладіолус,
Бо душу гвоздика його полонить.
А біла лілея під вікноми квітне,
Пишається вродою перед усіма,
Бо переконана - світла та ніжна,
Що кращої квітки у світі нема.