Спогади - втіха...
Оселя дитинства -
Місце для птаха,
Що сильно втомився
З хмарами в небі,
З пітьмою змагатись.
Падати в нетрі,
Безхатьком тинятись
В сивім тумані
Між чорних ворон.
Жити на грані
Людських заборон.
Тільки за себе,
Там всі проти всіх.
Вірить не треба -
Бо візьмуть на сміх...
Змучена пташка
Крильми затріпоче,
Звикнути важко -
Вернутись захоче
В край безтурботний
Дитинства свого.
Й сумніви жодні
Не спинять крило...
Квіти у росах,
Зелені луги
Бачить крізь сльози
Озер береги
Милого краю
Пахучих садочків.
Пісню співає
Він там в холодочку.
Сумно щебече
Про мандри далекі.
Радий утечі,
У край, де лелеки
Гнізда рихтують.
А бджоли в кульбабах
Медом смакують.
І радості спалах
Душу пташину
Та крила опалі
В щастя хвилину
Від чорної далі
Вибавить світлом
Веселки в блакиті.
Тепле праліто -
То спогадів миті.