Моя рука не схопить все підряд,
Я її чітко й точно контролюю.
Моя нога наступить там навряд,
Де не бажаю бути й поверну я.
І рот не буде їсти лиш не схочу,
І вухо, якщо ріже, то заткну,
Примружити я завжди можу очі,
Лише засліпить світло, що ввімкну.
Чому ж мій мозок все ще неслухняний?
Лиш потурбуй, хоч трохи, вже біжить:
Без дозволу, прохання і потреби
Він воду товче в ступі й гомонить.
Лиш чує десь питання - одмовляє,
Лиш бачить десь помилку - судить вже.
До цього я його не спонукаю,
Старанно всі звіряє він кліше.
Кросворду слово все мені шукає
Чи риму підбирає більш влучнУ,
В задачі нерозв'язаній палає,
Мій милий, відпочинь, бо не засну.
Ти - дивний, неосяжний, дуже ніжний,
Ти можеш все, що хочеш, віднайти,
А зараз я закрию міцно очі,
Щоб спокій й тишу в тіло принести.
ВсерЕдині ми маєм власний простір,
Де можемо завмерти хоч на мить,
У цей момент нам логіки вже досить -
Гармонія у серці забринить.