Історія моєї хвороби
Розпочалась несподівано, в березні, коли із вирію йшли птахи,
Як те невинне захоплення коміксами, що затягнуло в кут глухий.
Чи бачиш ти, зі мною що робиш?
Надіялась - здалося, минеться.
Я на рахунок один з порнографією переплутала водевіль,
Стовідсотково, моє ти з останніх всіх найбожевільніших божевіль
В щоденниках, у римах, в мистецтві.
Коли мене запитують: "хто він?" -
Страх перехоплює сором прямою перпендикулярною по краям,
Я намагаюсь забути невимовлене твоє прізвище та ім'я,
Та внутрішні раби не готові.
Складаючи власноруч молитви,
Маніакально поставити хочу самій собі свічку за упокій,
Бо не витримую більше. За злочини, гріхи покарано, за які?
О Господи, який ти вродливий!
Чи бачиш ти, зі мною що робиш?
Я "ні" у відповідь кидаю нелюбу, геть утікаючи з під-вінця.
Так і не має пояснення, логіки раціональної та кінця
Історія моєї хвороби...
29.01.2021