Козак їде по долині –
Підганя коня,
Навстріч тиха річка плине,
Його зупиня:
«Загнав коника, козаче,
Дай йому води.
Чуєш дівчинонька плаче,
Мабуть, від біди.
Утри слізоньки дівочі,
Й посмішка загра,
А заглянеш в її очі,
То пізнаєш рай!»
Завів коня у водичку,
Де не бистрий плин,
Та й побачив
Миле личко,
Й слізоньки з перлин.
Плине річка по долині,
Хвилька плюскотить.
Дівчинонька, мов калина,
Серце лоскотить.
Ніч застала їх в долині –
Сторожем – вода.
Місяць-човник ледве плине
Радо погляда.
21.01.2021.
Ганна Верес (Демиденко).
