|
"Не погоджуйся, але приймай — ось дійсність нашої повсякденної системи
життя"
----------------------------------
(Автор)
===================================================
"— Що таке Матриця ?
— Відповідь десь там... Вона тебе шукає і знайде, якщо ти захочеш..."
----------------------------------
(*З фільму "Матриця")
==================================================
*** (1) ***
Година досягнень
-----------------------
***
Те, що робиться в Інтернеті — можна бачити і відчувати наяву, приймаючи в цьому
безпосередня участь...
Але те, що робиться в глибині мережі Інтернету — ніхто не бачить.
Тому, що це недозволено,.. багатьом.
Інет споживача — це верх хвиль, а в глибині відбуваються всі інші процеси,
які недоступні простим лузерам.
Чому?
Немає доступу,.. немає потрібних і необхідних знань, а хто зумів увійти туди — хакер
і ворог влади !
Тому, що там ховаються дуже і дуже цікаві речі, як факти...
Ось і я не знав біди, але моя цікавість...
Весь наш світ — це математика і музика, в результаті єдиного знаменника, як
Програма.
Бо, весь наш Всесвіт — це величезний Компютер, в якому існує все, як наші Діючі
Програми.
Можна простіше — Системи...
Ми всі — Системи в системах, як єдина Система Програм...
Незрозуміло...
Заходимо через телефон, як кращого друга і члена сім'ї, в інет і набираємо слово —
Система.
Читаємо...
Ось і я зробив таку ж дурість, що почав копатися в собі.., через інет. А в підсумку
я отримав тільки проблему, яку виношу для Вашої уваги, як факт
активації чіпа контролю (ЧК) за людиною...
Ні-ні, ви не помилилися !..
Проте.., все по-порядку...
Десь — в Задзеркаллі.
Час — земний.
Година — "Х"...
За столом сиділа Рада Комітету, яка приймала рішення самого Комітету, як
виконуючого органу, що контролював все на Землі...
Всього сім чоловік, які вирішували долю всієї Планети.
"Пост 1" і так далі за списком, де раз на квартал обирався голова, з цих семи, строком
на три місяці — не більше двох разів поспіль...
Досягнень було багато, але останнє — найуспішніше.
Нарешті на орбіту Землі вивели супутники для повного і беззастережного, у всіх
відносинах, контороля за людиною.
План був довго в розробці, як одне тільки назва "Roza"...
Чому "Roza", а не Фікус, Кактус або Контроль ?
У троянди багато пелюсток і вона їх тримає дуже довго разом — використовуючи
вологу, як систему, щоб шипи діяли захистом.
Зрозуміло ?
Ні ?
Невже все розжовувати потрібно кожен раз.?!
Думаємо всі..!
Десь в горах...
Десь в нейтральній країні...
Десь на планеті Земля в якомусь Центрі...
Але ж цих їх Центрів було дуже багато і всі контролювалися через ООН, як
офіційну організацію світу, проте...
Ближче до теми, а то час — гроші...
Доповідав Голова Ради Комітету.
— Вислухавши і обдумавши все, ми одноголосно дійшли висновку — наступний
етап можливий і реальний найближчим часом...
Раптово надійшов сигнал з поста охорони. Просто так ніхто не посміє переривати
нараду — значить щось дуже серйозне.
Увійшов шеф охорони і охоронець-робокоп Д-11, щоб доповісти наступне :
— Злом системи і... порушника взяли... Доставити сюди ?
— Навіщо ці дурниці — займіться самі.., як завжди.
— Це не просто людина.., він — один з Вас...
— Хто це ?
— Він складова ланцюга Системи наглядачів за Контролем...
— ???
— Перевірено.., не може бути помилки, панове...
— Введіть його ! — Розпорядився Голова...
— Знайомтеся, — Пролунав раптом над моїм вухом голос, — Маг шпигунства і
відмінний аналітик...
...Я стояв посеред чудової зали замку. Посередині зали маленький стіл на одній ніжці.
Біля нього стояв хтось у чорному капюшоні.
Горіли смолоскипи.
На підлозі світилися пентаграми чітких ліній Каббали.
За вікнами була ніч, що пробивалася крізь напів-вікна величезних дзеркал у стінах
замку.
Стояла страшна тиша...
Той, хто стояв за столиком, щось почав бурмотіти незнайомою мені мовою і я,
раптом, зрозумів, що я просто закланная вівця для якоїсь церемонії використання
моїх знань, а потім мене затягне Чорна Порожнеча.
Навічно.
Як козла відпущення.
Як жертву.
Як дурня, що поліз не туди...
---------------------------------
---------------------------------
*** (2) ***
Час рішення
-----------------
Мій сусід був дивним негром.
Високий, худий, смаглявий, кучерявий і... вар'ят.
Він сам з собою розмовляв і я був, спочатку, в шоці від нього, але...
Він якось раз заявив, що знаходиться під заступництвом Оріш, тобто богів
чорної релігії Вуду — Сантерії.
А його чорний і червоний кольори в одязі завжди були символами Елегба — бога
долі в Сантеріі, який відкриває і закриває "ворота щастя і негараздів"...
Сантерія — це релігія, що давала якісь можливості реально увійти в себе і побачити
той дійсний світ, а не Цей, що нам нав'язували в Ілюзію, як сутність нашого
щоденного і фальшивого буття.
Можливістю Трансу він входив в стан бачень і взаємодії з Астральним світом, звідки і
отримував необхідну "інформацію" про все і всіх.
Адже за кожним з нас стежить око, що називали "Око Гора", але це — не то, що ви
всі думаєте.
Око — це Система стеження за всім цим світом людей. Скрізь і постійно від
Володарів цієї землі, як древніх драконів...
Нас — людей, пасуть, як худобу...
Сильні світу цього пасуть нас...
Так !
Сильні світу цього можуть будь-кого зачинити в тюрму — тихо і непомітно, а
можуть так очорнити,.. що не відмиєшся вже ніколи і ні чим, якщо не захочеш їм
служити, бо тебе просто непомітно приберуть..
Так чи варто писать ?
Бризки проти можуть летіти.
Ой,.. вибачте, ви неправильно зрозуміли мене — подвійний сенс. Писанина може
вдарити на смерть будь-кого, хто проти.., а бризки звинувачень завжди будуть.
Була б людина, а звинувачення на нього знайдуться...
Якщо він не свій...
Це я згадав слова Етьєна Кассе з його книги «Лабіринти істини».., або — «Третя
світова психотронна війна: вона вже почалася»...
Так от,.. мій сусід був не тільки дивним, але і шпигун.
Він за мною шпигував уві сні і я раз його зловив вночі, як якусь тінь, біля свого
ліжка...
Ми, після цього, сіли і розговорилися, а ті, хто сидів поруч, з переляку, шарахнулися
і з деякої відстані спостерігали за нами.
Це вже потім один з них мені скаже-запитає : "А якою мовою ви спілкувалися ?"
І я йому чесно відповім: "англійською, французькою, іспанською..., а що ?"
"Так,.. дивно.., але крім шипіння, цвірінькання, клацання і ще якихось дивних
звуків і клекоту — жодного слова не було сказано вами..."
Цього не може бути...
Може !..
Ще й як може...
Адже, колись все ж приходить завжди Час вибору і реалізації...
Мій вже підійшов.., а я і не знав ще цього сам...
Комусь потрібно було взяти на себе сміливість закрити "Ворота щастя і негараздів",
щоб настала рівновага Істини...
Земля вже була в небезпеці колонізації темними Силами, а люди цього не бачили,
що їх корабель увійшов в АнтиСвіт, де Дух прийняв інші форми, а Душа
розсмоктувалася потихеньку у ТЕХНІЧНИХ нововведеннях.
Люди змирилися з технікою, що їх зжирала, а платою була буденність, черствість,
смиренність, тупість, байдужість, або в короткій і доступній формі "Золотий
трикутник".
А це тільки означає — їсти, спати, спорожняться і веселощі-забави, що вбивають
прагнення до інтелектуального зростання.
Навіть розмножуватися стало лінь.
Ось тобі і експеремент щурів, що спіткали Рай...
Що ж робити ?
І я запитав у мага-сусіда про це, а він чесно відповів — "Я не знаю, але все знають
Духи..."
Які-такі Духи?
Колись-говори-сказуй-відповідай !
"Слухай серце і... дихай Богом " — порадив він мені і... зник назавжди, як я
тоді думав...
Сиджу-у...
Слухаю-ю...
Вникаю-ююю...
Дихаю і... Бог, поруч, сопе...
Тривожно на серці і шкода всіх Землі людей...
Світу мало зрозуміти все це в моїй бідній простій людській голові і... Смерть поруч
сидячи,.. втішає, небога, мене...
Дощ.., сіє думки і тече до Душі...
Боляче-е-еееееееееееееееееееееее...
---------------------------------
---------------------------------
*** (3) ***
Час активації
-------------------
Короновірус вирував у всіх країнах.
Смертність була нижчою, ніж планувалося, але...
Ажіотаж був таким великим, що сугестивність деяких зашкалювала.
Що таке наша дійсність життя ?
Думки, що воплотились в реальність.
Тобто — маси людей здійснюють самогубство добровільно і без примусу тільки
повіривши в дію Короновірусу, як небезпечного ворога, а не друга, що такий же, як і
всі попередні віруси грипу, або дифтерії.
Просто необхідно дотримуватися елементарних правил санітарії і вірити в своє
гарне та непохитне здоров'я...
Проте...
Проблема — Реакція — Рішення...
Ось цей ланцюг створених подій, що народжує прагнення маси людей прагнути в
кайдани рабства і контролю, де спрацювала стратегія Комітету...
Двері в світ Інету були вже прочинені наполовину і я міг читати в своїх думках
той шлях, що мені був необхідний...
Входимо чи ні ?!
Йдемо,.. була-небула, а хто не ризикує — той не п'є шампанського...
...Я стояв серед чудової зали замку.
Десь звучала музика. Хтось щось комусь говорив, але я просто стояв і слухав.
Що ?
Я і сам ще не знаю...
Я стояв і слухав тишу, яка десь незримо була присутня, як призначення...
Чого ?
А.., це не так важливо.
Головне — я вже тут,.. так (!) — я тут, де колись був давним-давно...
Коли ?
Згадати б тільки...
Сон був таким виразним. Хтось кликав мене. Десь мене вже зачекалися...
Ось засвітилися катакомби під Парижем і я побачив їх усіх. Всю сітку, яка
відбилася в моїй свідомості навічно.
Тут же пролунав голос в голові :
— Тебе давно вже готували до своєї роботи, але ти не знав цього до певного часу. Ми
народили тебе і виховали для цього...
— Хто Ви ? Для чого ?
— Ти обраний і носиш титул Головного наглядача Контролю...
— А можна без жартів.., я просто сплю і ось я вже прокидаюся.., а це просто сон..,
сон, який проходить...
— Це не сон !
— А що ?
— Посвячення на служіння...
— Та ну,.. киньте кепкування і... пішли ви всі — у сні...
— Стояти.., струнко !
Мене вдарило немов струмом і я... побачив зовсім сивого Діда, якого десь-чомусь
якось смутно пам'ятав...
Але звідки ?
— Я тебе вчив постійно і жорстко, сину. Вибач, але часу зовсім немає. Я скоро
піду. Мені пора. Земля в небезпеці. Ти повинен вступити у володіння Силою і
Знаннями, що вже маєш...
— Що я повинен робити, батьку ?
— Ти приймеш те, що я дам тобі і будеш нести весь термін, що призначений тобі.
А все інше тобі відкриється в процесі, бо Сили тобі допоможуть усвідомити Важливе
і Необхідне для свого Часу...
— Зрозумів... та не зовсім, батьку...
— Ти готовий ?
— Ні.
— А зараз — готовий ?
— Збираюся...
— Ти вже готовий тепер ?
— Так !
— Прийми і неси на Благо і порятунок ті сили життя, що дано Всевишнім Творцем
для всієї землі у Справедливість !
— Буду і є "Я" в справі — по правді Всевишнього !
— Амінь !!!
Я відчув Знання, які необхідно захистити і... це міг зробити тільки один я,.. вже без
вагань і сумнівів — активізувавши чіп контролю (ЧК) за всім на Землі.
Велике Око посилало мені інформацію з усіх боків і як я її всю зумів бачити
та ще й осмислювати — про це я вже не думав...
Вдень я був простою людиною, а ось вночі — я часто забирав життя злих і жадібних
лиходіїв і не тільки в Катакомбах.
Я гуляв усім світом — не порушуючи рівноваги Сил...
Мене називали, тут в Парижі — Чудовиськом Підземелля і мій будинок був в самих
темних закутках Катакомб під ним.
Тут було багато кумедних людей і банд, але всі вони мене боялися, а я їх ні.
Я їх усіх знав. Я всіх їх відчував. Я знав скарби і таємні місця спецслужб. Я був
скрізь і ніде, але про мене ходили моторошні легенди.
Чудовисько, що невловиме і страшне та незрозуміле — жило в Паризьких катакомбах
так давно, що вже всі за нього забули.
Але були ті, хто ніколи не забував нічого...
Вони шукали мене...
І я це знав.
Я готувався до зустрічі з ними...
За мною були Артефакти сили і Таємні знання предків...
Вони хотіли їх відняти, ізолювавши і вираховуючи мене в годину Короновірусу.
Вони готувалися мене вбити напевно,.. проте...
Я не ховався і сам прийшов до них.
Бій все одно був неминучий...
То — навіщо втікати ?
Відповідь тут тільки одна : "Хто — кого.?!."
---------------------------------
---------------------------------
*** (4) ***
Година використання
----------------------------
Пункти щеплень діяли жорстко — або ти погоджувався на укол, або карантин
і... невідомо куди дівалися ті хто відмовилися.
А от хто повторно прийшов у згоду з медичним оглядом та погоджувалися на
вакцинацію і... тоді, прийнявши її, вже йшли по своїх справах життя...
Та у жилах текли вже інші капсули крові після вакцинації.
Кров'яна маса стала вже Кремнієва і контрольована в людині...
Як все просто і... плюс емоції.
Емоції — ворог логіки.
Тому, що вплив на емоції представляє з себе класичний прийом нейролінгвістичного
програмування, спрямованого на те, щоб заблокувати здатність людей до
раціонального аналізу, а в підсумку — взагалі, до здатності критичного осмислення
того, що відбувається в реальності.
А з іншого боку — використання емоційного фактора дозволяє відкрити двері в
підсвідомість для того, щоб впроваджувати туди думки, бажання, страхи, привички,
побоювання і ті програми контролю, які є стійкі Моделі Поведінки.
Заклинання про те, яким є жорстокий вірус.., як несправедливо ігнорувати правила і
турботу лікарів та й влади.., як страждають хворі і заражені — залишають за
кадром справжні причини того, що відбувається.
Того, що відбувається і має підґрунтя тільки одного — моделювати систему
гноблення мас таким ось хитрим способом...
Може я і не правий, але...
Комітет проаналізував експеримент і дав йому позитивну оцінку — відвернуто
увагу від головного і важливого...
— Завдяки біології, нейробіології та прикладній психології — Система отримала
у своє розпорядження передові знання про людину в області як фізіології, так і
психіки.
Системі вдалося дізнатися про звичайну людину більше, ніж вона сама про себе знає.
Це означає, що в більшості випадків Система має більшу владу і більшою мірою
керує людьми, ніж вони самі.., — Підбив підсумки Голова, — А тому, переходимо на
новий рівень контролю і запускаємо Систему космічного спостереження, за всіма —
"G", як складову операції "Roza"..
— Таки-Так.!.
— В епоху тотального контролю
Залишається вільним тільки той
Хто невидимий для всіх,
Як система..,— Процитував раптом голосно Голова.
Навколо всі аплодували лідеру, а я вже стояв біля дверей, які ще не відкрили....
Раптом пролунав потужний голос: — "Число Бога" на головному екрані, панове...
Всі заметушилися і... благовійне мовчання вперлося поглядами на великий екран,
де було вже видно якесь розмите сріблясте обличчя, що приховувало головне —
Невідомість, як Вищий Розум.
— Слухаю вас, Комітет.!.
— Ми вже зробили, згідно з Договором, часткову вакцинацію населення Землі і
ось-ось вони всі будуть служити єдиній меті вашої Матриці...
— Мало,.. цього дуже мало і темпи зовсім низькі.., прискорте процеси.
— Дайте нам можливість розпоряджатися Артефактами сили...
— Питання не розглядалося поки, але... є варіанти. Ви погано працюєте і тому
я дам вам свого помічника, як садівника системи "Roza" — Монстра. Заперечення не
приймаються... Він вже біля дверей... Чекате.!.
Екран блимнув і згас.
— Ось так завжди — він нами помикає, як хоче..— Прошепотів тихо Голові Комітету
його помічник і старший брат, — Ніколи не вникне в наші проблеми...
— І то непогано, що не умертвив когось...
— В настрої сьогодні...
Двері тихо почала відкриватися і ось перед усіма, що трепетно стояли членами
наради Комітету — з'явилася спочатку тінь, як привид, а потім і сам Монстр, як
сказало "Число Бога".., але не уточнило його вигляд...
Це прийшов я.
Я чекав розв'язки бою і не очікував, що всі впадуть на коліна переді мною...
Дивно...
Вони здалися без бою, а це значить — щось задумали недобре...
Поганий з мене Хакер, якщо я переміг без бою...
---------------------------------
---------------------------------
*** (5) ***
Час завершення
--------------------
Я сидів за довгим столом і тупо знемагав від цього нудного етикету, що представляв
гостинний обід.
Краще би було відмовитися заздалегідь, але...
У мене, за моїми підрахунками — було не настільки вже й багато часу і потрібно
було, за всяку ціну, дістатися до Головного Комп'ютера, що було, поки, мені ще
невідомо.
А тому, я піднімав келих при тостах і ставив його знову на стіл.
Як прискорити закінчення обіду в мою честь ? — Билася в голові тільки одна
думка.., — Це, поки — є перше, а друге — де сама їх Система ?
Тихо звучала музика.
— А коли Ви подивитеся наші успіхи ? — Раптом сказав голова, що сидів на відстані
п'яти кроків від мене у великому і важкому кріслі якогось там століття.., — І якщо ми
тепер будемо працювати разом — то хто командує всім ?
— Ти і тільки ти..! — Тихо відповів я і... зважився на зухвалість, — Слухай, а покажи
мені свій головний винахід, що все знає на Землі...
— Ти — про Головний Комп Системи ? Може, після обіду ?
— Давай,.. зараз, поки є настрій хороший...
— Ми підемо туди в супроводі Головного Начальника Охорони, як годиться по
протоколу нашого Комітету.
— Еге ж.., давайте зробимо це і я, нарешті, побачу ваше чудо техніки, що стоїть над
інтелектом світу !
— Ось.., радий знайомству — Пролунав раптом над моїм вухом голос, — Маг
шпигунства і відмінний аналітик...
Переді мною з'явився мій колишній сусід, але вже поголений — негр, шанувальник
системи Сантерії, або Чорної магії.
Як-як він там представився сам тільки-що мені: — Маг шпигунства і відмінний
аналітик.?!
Ось це поворот...
І він же — Головний Начальник Охорони...
Я так і знав, що десь був прокол в Системі і вони мене вирахували, але як...
Пізно, брат.., пізно буде, якщо не зробити рішучий крок у відповідь...
Швидкий, жорстокий і зухвалий...
Удар,.. ще удар !..
Перехоплення і блок.
Боляче ?
То-то же, — маг шпигунства і відмінний аналітик,.. — будеш знати наших...
Бігом в сусідній зал і ось.., десь тут головний Комп Системи.
Проте.., де ?
Думай і бий,.. бий і думай, брат...
Еге ж.., здається на стіні, а відкриває його самотній маленький столик на одній ніжці
в центрі залу, як снилося мені...
Поворот — немає результату.
Натиснути...
Саме так і... це то, що мені потрібно..!
Відкрився вхід з безліччю портів USB і я всунув свою флешку в один з них.
Ззаду хтось ломонув по голові.
Головне зараз для мене — не вирубатися. Флешка сама все зробить і запустить мій
вірус "Пандора", який почистить цю Систему в своє задоволення...
Але тут...
Охоронець-робокоп Д-11 взяв мене за плечі. Я смикнувся і тут його залізні руки
стиснули мене так, що перехопило подих.
І я зрозумів — марно і... вже пізно, тому що по тілу потік заспокійливий струм
байдужості.
— Знищте шпигуна, щоб і слід прохолов..,— Пролунав суворий голос Голови,
а потім він додав чистою російською, — Бо хто не з нами — той проти нас...
— А може ми його все ж використаємо — Пролунав вкрадливий голос його брата,
або Пост-2, — Як якусь альтернативу...
— Немає потреби.., таких багато і до того ж — він вже використаний, а більше і не
треба... Хто за ?
— Одноголосно !..
В очі мені подивився Д-11, що не випускав мене зі своїх чіпких рук і я прочитав
у них свій остаточний вирок...
На моєму горлі стиснулися його безжалісні пальці. Дихати стало нічим.
Це кінець — майнула думка.
"Корона-вірус" — операція знищення Душі, а потім і всього світу Свободи і
Волі.., — ще десь билося останньою думкою в темніючій моїй голові...
Морок...
Тиша...
Спокій...
Безмовність...
Раптом щось пискнуло, як струмом вдарило і... я підняв голову.
Що ж,.. як сказав один сліпий — "Будемо відчувати, щоби щось бачити"...
-----------------------
Кінець 1-ої книги
----------------------------------------------------------------------
09.04.2007-18.03.2020; Paris (St.Denis-Univer / C.P)
-----------------------------------------------------------------------
( * ) Фільм " Матриця"
===============================================
https://enigma.ua/articles/etap-aktivatsii-koronovirus
====================================================
https://uamodna.com/articles/-ilaquo-etap-aktyvaciyi-imdash-koronovirusiraquo/
====================================================
ID:
901908
ТИП: Проза СТИЛЬОВІ ЖАНРИ: Ліричний ВИД ТВОРУ: Вірш ТЕМАТИКА: Філософська лірика дата надходження: 20.01.2021 15:50:42
© дата внесення змiн: 31.03.2021 22:36:47
автор: Катинський Орест
Вкажіть причину вашої скарги
|