***
…Тільки погляд –
легкий, невагомий
Відкілясь луною
прилетить
Тільки усміх –
давній і знайомий
Тихим болем
в грудях защемить
І мелодія –
то ніжна, то журлива
Десь ледь чутно,
тихо зазвучить
Щось таке забуте
і щасливе
Білим птахом
мимо пролетить
І шукатимеш
в неяснім сподіванні
Пам'ять губ
і пам'ять легких рук
І слова
несказані й прощальні,
Що згубились
в сутінках розлук
Тільки біль
струною обірветься
І впаде
октавами до ніг
Тільки сон
до тебе обізветься
І розтане ранком,
наче сніг
***