|
Про,що писати,як не про життя,
в якому є усе,тілки немає каяття,
Так,так-немає каяття,що йде здуші,
таке,яке потрібне так у нашому житті.
Можливо це тому,що ми не розуміємо себе,
і всі в журбі,про щось буденне і живе.
Ну а можливо гордість,як паркан у нашої душі-
і є завадою у нашім щирім каятті.
Життя чужих і інших,ми знаємо давно,
хоча,як чесно - ми,не розуміємо його.
Але сказати свою думку,хочемо завжди,
і не задумавшись - чи приведуть слова ці,до біди.
Не знаю,до чого доживемо,всі - і я,
чи дочекаюся,від себе самого,каяття.
Я теж словами,вчинками своїми,
не подумавши скривдив,нераз душу людини.
Хоч інколи і каюся,але тільки у собі,
бо правду,щоб почули всі,сказать невзмозі.
А все тому,що ціную буденне,це життя,
хоч Вірую у Бога і хожу,до храму я .
ID:
900154
ТИП: Поезія
СТИЛЬОВІ ЖАНРИ: Ліричний
ВИД ТВОРУ: Вірш
ТЕМАТИКА: Філософська лірика
дата надходження: 03.01.2021 18:24:11
© дата внесення змiн: 03.01.2021 18:24:23
автор: Бабич
Вкажіть причину вашої скарги
|
