Ціла епоха надаремно,
І не додалось ні на крок,
Де війн, насильства темна бездна
Там не злітають до зірок …
Про космос мрії на папері
Записані у страти день,
Крок до ракет в есересері
Лиш після табірних пісень …
Якщо там хтось у ніч злітає,
Сотий, двадцятий долетить,
На мить думки людські вражає?
Тільки на мить, бо більшість спить …
Чудово грають на екрані
Чийсь не існуючий сюжет,
Сховались мрії у стакані -
Висить Висоцького портрет …
Ми теж колись такими були …
Чому колись? Такими є.
Чуже таке мабуть забули.
Створили щось таке своє.
Актори, що не гріють душу,
Учителі, що вже не вчать,
Чинуші, що брехати мусять,
І несунів пекельна рать …
Вже наче і слабка покара
За те, що ріжеш правду в віч,
Минулого чужа примара
Ховає день і робить ніч …
Як вибратись з тієї ночі,
Порвати писаний нам текст,
Своє в чужі казати очі,
Незатишно нам, де протест …
Отак століття обернулись
Тої російської тюрми,
Що ми самих себе позбулись.
Творімо світ, де саме Ми …
* на фото радянські танки у Празі
ну так ... будьмо собою ... без копій і вдавань
творімо світ, де саме ми... 
