Пора весняна,
справи молоді,
Безсилі опиратися природі
скорились ми її ході,
Бо з нею завжди були в згоді.
Кохались ми, не цілувались…
Стогнали, реготали безтолкові,
Амури в паніці втікали,
Такої ще не бачивши любові…
Кохались ми, не цілувались,
З процесу кожний брав своє,
Без обіцянок віддавались,..
Бо я не твій
і ти, ніби то й, не моє.
Хіба ж то гріх,
не варто сповідатись,
Коханню мусиш покорятись
поки бажаєш, серце б’ється.
Весна прийшла, весна піде,
а ось чи знову повернеться...
У вазу більше не зібратись
розсипаному кришталю,..
Немає сорому, немає і жалю,
життя передбачає помилки,
А пригадається і усміхнемось,
і усміхнемось, грішні, подумки...
