В Мілані дощ і дощ в Мадриді
Змиває смок з повітря куль.
Дні сумом, як свинцем, налиті.
Тепла від сонця – повний нуль.
Тягучі, як та жуйка, миті
Та час для набивання ґуль…
Вікно за ґратами на бахо –
Хтось зруйнував навпроти дім,
Що впав, як голова на плаху,
Життя скінчилося у нім…
Лиш крутить вітер, як комаху,
Старий візок на місці тім.
Руїни… Може, дали маху?
Чи «фенікс» зродиться новим
Під куполом крутого даху?
Чи плац залишиться живим,
Що нині наганяє жаху?
Не вірю геть очам своїм.
Подія ця – алегорична,
Бо трощимо в момент усе.
Історія завжди критична,
Із часом вимете пусте,
І те, що нині ще трагічне.
Рясніє дощ в рядках есе...
Бахо – нульовий поверх
1 грудня 2019
(с) Валентина Гуменюк
Вимете, Валюшо! 
Мабуть, від людини залежить, чи будуватиме вона, чи трощитиме. Руїни - це не на її користь. 
