Про щасливе кохання пісень не складають,
але кожне щасливе кохання зникає.
І тоді, як ріка, ллються рими та строки,
нещасливе кохання панує допоки.
Про щасливе кохання писати не треба,
бо з коханим доволі і сонця, і неба.
А коли, брак повітря стискає нам груди -
на папері будуємо смутку споруди.
Про щасливе кохання ми мріями повні,
а коли те приходить - стрибаємо в човен.
Та, хіба, є в житті щось і вічне, і щире?
Тільки мами любов, її вічні вітрила.