(7.11.2020. у Російсько-українській війні на Луганщині загинув 20-річний боєць 80-ої аеромобільної бригади ВСУ Олег Свинарик).
Стогне болем осіння струна…
Листопад лист дотрушує з вітів…
Забирає синочків війна…
Знов один не вернувся ізвідти…
Слова гіркі у горлі застряють …
Знов сни втечуть… Душа це відчуває…
Чому на Мінськ знов сепари плюють,
А мат(Демиденко).ері своїх синів ховають?
І серце стогне, ніби у тисках…
І жаль пече… Пече немилосердно.
Утратили такого козака!
Мо’, й нагорода жде його. «Посмертно»…
Йому ж – лиш 20. Тільки 20 літ!
Чи на війні осліпла його доля?
Чому застряв у війнах білий світ
І вічним дефіцитом стала воля?
Душа ж моя, покраяна, кричить:
«Допоки діти наші будуть гинуть?
Допоки матері, сльозу п’ючи,
Холодні обійматимуть могили!?»
Не знаю, чи почув слова ці Кремль,
І чи почули матері російські,
Та знаю, біль наш час не перетре.
Ми ж перемогу матимем без Мінська!*
7.11.2020.
* – В цьому місті засідає тристороння група по врегулюванню конфлікту на Донбасі.
Ганна Верес (Демиденко)
Гарний вірш, Ганно. Досить актуальні рядки. Як у народі говорять: "Хоч сто разів скажи "мед", а все одно від того у роті солодше не стане". Так і у випадку з бійцями в зоні АТО чи ООС, як вона тепер називається - нинішній Президент може хоч безупинно повторювати, як мантру якусь фрази - "перемир'я", "двосторонні домовленності", "режим тиші", а Путін на усі ті його заяви чхати хотів. Як демонстрував він знахабнілу поведінку, так і продовжує те саме демонструвати. Значить висновок який - неефективниими є такі дії нашого Верховного головнокомандувача і йому треба кардинально міняти власну стратегію і тактику.
Тільки от ви перед віршем не зовсім правильно вказали назву військового формування, в якому служив цей загиблимй боєць. Не в "групі" аеромобільній він служив, а у "бригаді". Ось ще якраз повідомляють про те, погляньте: