Бути без категорії.
Не теорія, не територія,
не дім і не акваторія...
Нічий світ і нічий сенс буття.
Бути без траекторії.
Без обіцянок і без мораторіїв.
Без кайданів і безмежних заторів.
Без публікацій і без обговорень.
Не тінь і не світло.
В безмежності світу, безпечністю літер.
Не вбити і не бути убитим.
Не боятися, не триматися,
Не злитися, злитися із небом,
А потім торкнутись землі.
Дивитись на квіти і не мати думок,
Оцінок копіювань у памяті.
Цей момент неповторний і вже не повернеться знову.
Майбутнє вже стало минулим.
Все Тимчасово...
