Це мабуть найтепліша осінь
Хоча ло гічно так не має бути
Ноги стають легкі неначе босі
В кишені помістились щастя атрибути
Почав палити знову сигарети
Хоч довгий час вони здавались не смачні
Перебираю подумки своїх людей портрети
Закарбувались ніби статуї мені
Куток мій - моє сховище, мій власний рим
Захований за мурами, бійницями, мостами
Шукаю сенсу ніби пілігрим
Знайшовши жадібно прижмусь вустами
Ще маю наглість інших чомусь вчити
Я поки що субстанція незрозуміла
Що вміє лиш за течією плити
Чекаючи щоб доля щось навчила.
