Сумує яблунька в саду,
Настала осінь вже холодна.
І все тепер не до ладу,
Ця деревинка безпорадна.
Висить на самому вершечку,
Червоне яблучко смачне.
Розфарбувала осінь щічку,
Воно красується...смішне.
Не знає яблучко, що осінь,
З вітрами й холодом іде.
Йому не страшно усе зовсім,
На землю скоро ж упаде.
Від холодів сховає листя,
Його так мама береже,
Оце лиш вітер віє з злістю,
Що задививсь на нього вже.
Отак і сталось, як гадалось,
Упало яблучко в траву,
І їжачкові вже дісталось,
Подумав: Так з ним й проживу...
----------------------------------------
Пригоди яблучка цікаві,
Колись про них я розкажу.
Для діток будуть, як забави,
У іншу казку я біжу...
Жаль, що дітям не дісталось,
Червонобоке яблучко вгорі.
Бо на гілочці гойдалось,
Рученята тягнулися малі.
Гарний віршик подарували дітям,дорога Надюшко!Натхнення Вам, сонячних днів та Божої ласки!
Браво, Надійко! Чудово для маляток і нам тепло на душі. Дякую за прекрасні твори і вірші! Гарного дня Вам і натхнення!І на майбуття більше впевнення! Хай всі мрію збуваються.З златою осінню обіймаються І Вам потішать серце й душу. А ,я ж нині іти мушу.Ще є робота в городі,в садочку. Погріюсь трішки на горбочку Удачі Вам!