Мистецтво прощатись дається нелегко,
Вивчаючи погляди як монологи,
Ми розбиваємо серце мов цеглу,
Встеливши між собою дороги.
Що нас об‘єднує, окрім лайків,
Віршів, відірваних від контексту.
Наше життя - тріумфальна арка,
Яка тріумфально сама розіб‘ється.
Я відчуваю тебе і твій голос
Словами байдужої провідниці:
«Вставайте, за 30 хвилин мегаполіс.
Здавайте любов та звільняйте полиці»
І я забираю себе з горизонту,
Ніяких листів та ніякого смутку.
Прощатися - це забувати контур,
Але пам‘ятати деталі малюнку.
P.S. Очікування робить рідкісні зустрічі водночас і приємнішими, і гіркішими.
