Пиши щодня, хоч трішки, та пиши.
Оті рядки, зігріють комусь душу.
Хоч не святий і часто ти грішиш,
Пиши, мій друг, і я писати мушу.
А може вірш, що викинутий в тишу,
Закриє щіль в чиємусь кораблі?
Своїм віршем я сиріт заколишу
Чи збадьорю на зламанім щаблі.
І словом гідним зточимо поліпи,
Заб'єм на смерть журбу і песимізм,
Зласкаєм того, хто щелепу зціпив
І важко переносить катаклізм.
Пиши щодня і я писати буду,
Гострімо слово-меч собі зрання,
Щоб криця розбивала груду,
Яку ми називаєм незнання.
Гарний вірш! 
