Парує став, мов кава у горняті.
У сіру мряку зодягнувся ліс.
Співає оду вітер сонній м’яті.
Виводить ранок сонце з-за куліс.
Небес високих синє полотнище
Крилатий гурт розписує крильми.
Підносять гладіолуси, й найвище,
Свій цвіт з-поміж квіткової юрми.
Любуються малюнками в блакиті
Радіють, що зустріли день новий.
Виблискують павучі срібні ниті
На межах гостроверхої трави.
Качки, що дикі, став перегортають,
Шукають в нім дрібненьких карасів.
У піжмурки з квітками бджоли грають,
Мурахи миють ноги у росі.
Піднявшись, люд у дні шукає рацій
І часто робить зло без каяття.
А день чекає дяки і овацій
За те, що вставши, світло вніс в життя.