Ще вчора парашутики легкі
Здіймались в небо, обіцяли диво,
Де ти мені нашіптував казки,
І я була замріяно-щаслива…
Метелики із жовтими крильмИ
За виднокрай, у безвість відлетіли!...
Одна жарина блимає з пітьми,
Не зігріває ні душі, ні тіла…
Летить, летить над містом сивий пух!
Притрушує і спогади, і скроні…
Плете весна мереживний кожух,
Збираються у міста на долонях
Забуті клапті хмар… та ні, перИн!
Вбрання бруківку покриває біле.
Та що це? ПАда декілька жарИн!
Горять, горять, палають білі крила!...
Як лава, що по тілу струменить,
Від доторків твоїх жовтогаряча!!!
З’явися, любий, бо любов згорить,
Якщо тебе негайно не побачу!!!
18.05.2018
PS. Пам"ятний вірш, з багатьох причин... Чи згадуєш Ти, що колись розказав мені, як швидко пожирає полум"я той пух, що розсипають тополі?...
А ще... Люба подружка Таня, Київський вокзал, поїзд на Харків. Літературний фест "Крылатое Созвездие" 19-20 травня 2018р