Все більше дивуюсь,
Хто сидить в журі,
Видає вердикти,
Хто ж ці королі?
Чи вони в щось вірять?
Ну хоча б в чорта?!
Треба біле, білять,
Ні, то чорнота ...
Десь раптовий спалах,
Оживе душа,
І на всіх порталах
Тісно від вірша ...
Її приміряють під свої думки,
Та думки благенькі,
Впали крізь дірки ...
Знову все порожнє,
Знову без ума,
Знову всі побожні,
Бога ж тут нема.
Знову засідає
Ось таке журі,
Не одні минули
В небі журавлі ...
Не задерли шиї,
Що там в небесах,
Трішки полохливі,
Пусто в головах ...
Хтось там заспіває,
Створить дискомфорт,
То йому швиденько закривають рот.
Не журі здається, а якийсь олімп,
Може геніяльні,
Може в мізках чіп ...
Хтось на те, що смішно
просто розсміявсь,
Хтось на те, що грішне
Глумом озивавсь.
А хтось бився в груди
У надрив кричав,
Коли хтось тих суддів
Смішно обзивав ...
Може, нереальність,
Може, то кіно,
Ущипніть за руку,
Бо болить воно ...
я всього лиш написав, що в Україні немає шансів на здорову думку і правильне рішення, тому що рішення приймають не ті, хто на них здатний 
дякую
