|
І знов мені студентські роки
Чомусь у душу залягли
І зала світла й стіл широкий
Й ми на екзамени прийшли.
Ми тут раділи і журились,
Сприймали зарева наук,
На світ по другому дивились
І інший в голові був звук.
Бо ми, студенти, мужні люди,
Як ті орли на висоті;
Нас понасіяно усюди,
Неначе квітів на весні.
Хоч було все – короткі ночі
Й переживання і не раз
Й заплакані в дівчаток очі,
Як щось не клеїлось у нас.
Але вони найкращі роки,
Найкраща мить мого життя.
Ми були, були, мов пророки, –
Думки летіли в майбуття.
Як би мені прийшлось долати
Знову дороги ті, повір,
Я без вагання, без зарплати,
Летів би в юність, наче звір…
В село і в місто вже йшло літо,
Стихав студентський в залах сміх…
Серце навчилося боліти,
Ні, не за себе, а за всіх.
І от тепер, хоч я вже сивий
І серце стукає не так,
В душі моїй живе красивий
Й всіма любимий рідний фак…
І я, знов з друзями, мов вчора,
Їду на практику ще раз
І нас зустріне там дітвора
Й світлий, привітний їхній клас.
Ох, юність, юність неповторна,
Ти, мов весна, живеш в душі,
Завжди співуча і моторна,
Несеш всі спогади мені.
ID:
882708
ТИП: Поезія
СТИЛЬОВІ ЖАНРИ: Ліричний
ВИД ТВОРУ: Вірш
ТЕМАТИКА:
дата надходження: 13.07.2020 11:09:43
© дата внесення змiн: 13.07.2020 11:10:31
автор: Дашавський поет
Вкажіть причину вашої скарги
|
