Душа без тебе інеєм покрита,
Мереживом невимовлених слів...
А час пряде на веретені літа
Суцільну нитку неба і полів...
І де йому в щоденній круговерті,
Снуючи долі крихітну вуаль
(Де вузлик - народитися й померти),
Малих сердець помітити печаль?
Така дрібниця в тлі світобудови -
Ця ніжність між рядків на папірці,
Коли одним лише привітним словом
Ти посмішку малюєш на лиці...
