Ще смика жилу м’яз дірявий серця.
Плачниці верби. Копанка-ставок.
Як стане часу крихта - до Валенсії
в один кінець куплю собі квиток.
За клопіт дня
чекатиму подарків.
У мертвій річці сохне щогли брус,
і чортеня
у Мікалет під арку
зі сходу котить сонячний гарбуз.
Ім’я Твоє тримати буду в тайні.
Між ворухких я. Аркуш. Олівець.
Всі хочуть правд.
Трубою при органі
з гарячих гланд
кричу тобі, Отець.
Тебе дратує
вірш цей
ритмом рваним?
Прости мене. Ще трохи й я піду.
Під алілую
тішся.
Автобани
схрести, як пальці. Відведи біду.