Мандрують дні за днями
Похмуро час іде
То дощик накрапа з грозою й вітром
Неспинно серце бє моє
З питанням"а що вже далі жде мене"
Зі страхом тяжче далі засинати
Тихенько плакать в темноті
Відкривши очі знов згадати
Питання "а що чекає вже мене"
Так тяжко бути непотрібним
Для людини що поруч і за ким душа твоя
Душа болить і серденько стомилось
А я ще так вірю в чудеса
Може колись для мене казка вже настане
Але не зараз ...іще напевно не мій час....
