Кримезні титани, сторожі великі,
У них із каміння проточені лики,
Дебелі їх плечі, глибоке коріння,
Щоночі Карпати чекають видіння.
Закурють трубку, набиту всю зіллям,
Імлою сідає на гори між гілля,
В тумані всі стежки, сховались дороги,
І річка втікає в дощах за пороги.
Їх води збирає собі Марічейка,
І шле до подруги крізь ліс соловейка,
Прокинулась німфа з глибин Ворожеска,
Магура легенду їй нову принесла.
Розпалить багаття дівчатам Чугайстер,
Та люди не бачать - він справжній є майстер,
Лиш олень крізь тишу по моху мандрує,
А може він також щось трошки чарує.
Застиг у тривозі лише Синевир,
І просить сторожу сховати всіх їх,
Густіше у дим загорулась природа,
А люди сумуть : «Там знову негода»!
* Марічейка, Ворожеска, Синевир - озера в Карпатах
Магура - донька слов’янського бога грому та блискавки, війни та воїнів, Перуна, небесна діва — прекрасна, крилата, войовнича. Магура – це українська, слов’янська інтерпретація скандинавської Валькірії. Серце її навіки віддане воїнам, котрі полягли в бою.
Чугайстер - надприродний образ в українській міфології. У легендах та міфах Чугайстер зустрічається у вигляді високого «лісового чоловіка», покритого довгим волоссям та вбраного у білий одяг. За своїм походжннямта описом нагадує лісовика. Хоча це не потойбічна істота, а зачаклований злими відьмами чоловік, котрий блукає лісом. Там він шукає лісовий нявок і їсть їх. Проте до людей Чугайстер ставиться вкрай обачливо і шкоди їм не завдає. Навпаки, як зустріне людину, то поспілкується, побажає гарної дороги та відпустить неушкодженим. Тож для людини цей персонаж не ніс ніякої шкоди і просто гармонійною частиною міфічного світу перевертнів та інших надприродних істот.
Коли були в Закарпатті їздили на Синевир. Дуже гарно! Чарівний вірш, переплетений красою природи! 
Прекрасний опис краю! 
Казково! 
