Пам'яті свого брата присвячую:
Захмарилось синєє небо
Й сльозима полили дощі,
Згадала сьогодні про тебе
Ось тут, за вікном, в тишині.
Туманом окутався ранок
Та й мрячка стіною стоїть,
І крапля води в цей світанок
У цівці по склу все біжить.
Туман проковтнув ту стежину,
Що завше до тебе вела.
Обірвана нитка незрима –
Остання надія була...
Обірвану нитку не зв’яжеш,
Біль й сум не затулиш плащем.
Нікому про це не розкажеш,
Лиш небо заплаче дощем.
Це йому би виповнилось зараз 60 років. Проводжали би вже на пенсію. Коли доходить , до днів народження, то завжди плакати хочеться, бо їх нема з ким святкувати. На тому світі вже самі найрідніші..
Вони назавжди у наших серцях. Важко втрачати близьких. Хочеться посумувати разом з Вами, Оленько. 
