Встане мій темний князь.
Буде він вищім, ніж ліс.
Здійметься вітер враз,
Гнучи дерева, як хмиз.
Де ж ти, володарю тьми,
Був стільки марних літ?
Ставши серед зими –
Бачиш, загинув твій світ.
Тільки не бачить він,
Що уже ніч – не та
І що йому – серед змін –
Речена – самота.
Очі я підійму,
Гляну – лише на мить –
Як, загорнувшись в пітьму,
Темний мій князь стоїть.
