Тванню обгорнулася гнідою
Плесо старожитнього ставка.
Ах, була колись я молодою
Й ворухливою, мов ластівка.
Безтурботним був таким й наївним
Погляд мій у віці золотому.
І здавалось все навколо дивним
Майже триста років тому.
Юний друже, будь завжди ти юним,
І дорослішати ти не поспішай.
Будь зухвалим, світлим та розумним,
Якщо треба битися, давай!
Спокою у долі не випрошуй,
І від сміху не відчуєш втоми,
Я була колись на тебе схожа
Майже триста років тому.
***
За мотивом слів Юрія Сергійовича Ентіна
