Купали в річці верби віти
І шепотіли до води:
- Чи можеш ти нам розповісти,
Як ми потрапили сюди?
Вода не квапилась казати,
Хоч добре знала цей секрет.
- Вербове листя вирізати
Мусили ангел і поет.
Колись злодійкуватий вітер
Украв насіннячко верби,
Співав під музику трембіти,
І диво з див тоді зробив:
Полив чарівну сіменину,
І з неї виросла верба.
Зустріла й перші іменини
Біля води. Людей – юрба…
Спустився раптом ангел з неба,
Звернувся щиро до людей:
Йому знайти поета треба.
Чи не підкажуть люди, де?
А ті дивилася на нього,
Не розуміючи, як слід.
- Це отого, мабуть, смішного,
Який хотів змінити світ? –
Вказали дружно на поета,
Що саме риму підбирав:
- Життя його – падіння й злети –
Вже й заспокоїтись пора.
А той на деревце дивився
Й уклінно ангела просив,
Щоб видовжив вербичці листя
А в річки випросив роси.
Вербові гілочки зігрілись:
Розкрили, все-таки, секрет.
Не випадково ж їм зустрілись
Вода і ангел, і поет.
Ганна Верес (Демиденко).