Село моє - колиска гір карпатських,
Криниця чистої, джерельної води;
Достиглі яблука, черешні, вишні
У пригорщах холодної роси.
Поля в хлібах і жито половіє.
Шепочеться колосся і тремтить.
Волошки у лугах синіють,
І вітер їхнім цвітом шелестить.
Тече Свіча прозора й кришталева,
Каміння густим мохом обросло.
Співають хвилі й зеленіє берег -
Це літо довгожданне знов прийшло.
Гори Карпат - безмежне диво,
Цілющий скарб джерел й струмків,
Це шум лісів перед грозою
І дивовижний спів птахів.
Люблю тебе я рідна Княжолука,
За сині гори, золоті поля.
Тут я малою бігала й зростала,
Тут рідне все, тут батьківська земля.
своє рідне то завжди найближче серцю! 
