Принеси мені, птахо, вербового зілля від Бога,
Освяти в водах неба, веселкою втри до вітрів,
У дороги людські тільки сонце...
відкинь всі тривоги,
Де молитви святі знов розтоплять серця у снігів.
Не кричи: - Розіпни! Бо Осанна сильніша за злобу,
Проведіння змішає гріхи над Господнім чолом,
Зацвіте знов Голгофа, розвіявши вічну жалобу,
І родина свята обійметься за Божим столом.
Принеси мені, птахо, Господнього зілля - святого,
До вікна притули - в нім засвітиться радість земна,
І воскресне любов, де Господь нас захистить від злого,
І розтопить серця, де пропаде година сумна...
(С) Леся Утриско