|
"Бібі" - прізвисько Беньяміна Нетаньяху
- 1 -
Шановна, жінка «Бібі»! Не знаю, як Вас звать
Там, миша була в хлібі ?! Чи Вам, на хліб наш, чхать ?!
На наші колосочки, на жниви золоті
Де, джміль гуде, в садочку… Приїхали, оті…
Ну, як там їх?! Євреї,
та їхній, Беньямін
З дружиною, в лівреї, що їхала із ним.
Літак, ледь приземлився, до нього, трап везуть
Чарівні українки, із хлібом дядька ждуть
Тут все, за протоколом, хвилинка, як взірець
Спина у гостей, колом і почався звиздець…
Лиш гості крок ступили, в наш хлібосольний край
То їм несуть великий, духмяний коровай
Та «Бібі», пригощають. Ну що, потрібно ще?!
У ньому жито, масло, та свіженьке яйце
Бери, наш хліб духмяний, із сіллю споживай
Він пишний, та рум’яний, пашіє, як розмай.
Він, в печі запечений, не те, що ваш товар
Що прісний, гемеошний, то з глизюю, то сухар
Що розміром, як плюшка, та менше, рази в три
Порада, дуже слушна, та йде, під три чорти.
- 2 -
Товариш Нетаньяху, не був у нас давно
Ну десь, так років двадцять, за ним іде, воно
Юдейська, важна леді, її синонім – ґвалт
Істерика, та соплі і це, для нас не жарт.
Вона, ще там, у себе, ледь сіла у літак
Пілоту заявила, що привітавсь, не так
Та гримаючи в двері, тендітною рукой
Йому кричала: «Изя! Засранец, дверь открой!...»
Стань, на коліна, швидко, та пані честь віддай
Вона ж, іще не знала, про пишний коровай.
Ну годі…
Хвацький «Бібі», юдейський репрезедент
Що справу знає, в хлібі, хоч він, для них презент
Ламає дужий кусень, у сіль його, та в рот
Знов відломив, для панни…
Зненадський поворот,
Ясновельможну леді, вкусив за зад, азарт
«Це треба їсти, «Бібі»?! Чи це, такий в них, жарт?!»
«А здоба, в них, кошерна?! А там, отрута є?!»
«І що, робити з крихтой?!!
«Біб», мовчки хліб жує.
Ну як, з напханим ротом, коханій пояснить
Що це в них, привітання, хліб, треба з сіллю вжить
А справи, будуть згодом й кашерноє усьо
І любая, не треба, солити тут, лицьом
На тебе ж, світ весь гляне, на лапочку мою.
А сяйній герцогині, хлібинка по «нулю»
Вона її пÁльцями, тендітно покрутив
Кида, під ноги варті: «А щоб вас, біс зкрутив!»
- 3 -
Для того, щоб у руки, ти крихточку взяла
Робота йшла велика, робота, не мала
Із ранку, аж до ночі, пахали трударі
Іде комбайн, ланами, лани в нас, чималі
Зернятка сипле, жваво, зібравши урожай
І, «Славу» - співа Богу, наш хлібосольний край.
Просіяне зернятко, сушарка - сонце жде
Що, ніжно зігріває і пар, з зернят іде
А далі, вже мішками, врожай, на млин везуть
І борошно духмяне, у печі, люди ждуть.
Ледь сонце, і з молитвой, тендітная рука
Покладе тісто в печі, а піч, така жарка
Та випікає, чудо – духмяний коровай
Бо ми, просили в Бога, прощення, та врожай.
Скрізь безліч рук, натхненних, зерняточко пройшло
І мов, благословенне, у хліб у цей, лягло
А ви його, кидь долу, під ноги, наш врожай
Невігласам, не треба, давати коровай!
ID:
869097
ТИП: Поезія
СТИЛЬОВІ ЖАНРИ: Гумористичний
ВИД ТВОРУ: Вірш
ТЕМАТИКА: Гумористичні й жартівливі вірші
дата надходження: 23.03.2020 17:50:32
© дата внесення змiн: 03.01.2021 13:43:14
автор: Максим Шелест
Вкажіть причину вашої скарги
|
