РОЗМОВА З МАМОЮ
Дарую , матусю, квіти -
Великий, розкішний букет...
Ще паморозь ляже на віти,
Та інший зорить силует
Ще рипне сніжок під ногою,
Ще крига не пустить з обійм,
Та йде вже гучною ходою
Весна, запаливши свій німб
Із вітром легенького шовку,
Із променем ніжно - ясним,
Зі щебетом птах безумовку,
Що день розростається ним
Той день повернувся на весну
І впевнено палить мости
Задивлюсь у далеч небесну,
І хочеться жити, рости...
В ту пору, як лютий скидає
Лаштунки свої вовнянІ,
Матуся моя замикає
Ще рочок в шухляди свої
Я знаю, давно вже, матусю,
Тих років не хочеш лічить,
І прикладом власним підводиш,
Що треба навчитися жить
Авжеж , попри горе-невдачі,
Воно разом, наче зрослось
Та ти мене вчила не плакать,
Лише б не втрачати когось...
Вітаю тебе, моя люба,
Ще осінь з зимою замкни,
Весна вже римує у труби,
І з нею молодишся ти
Ти стрінеш багато ще весен
Я знаю, ти - сильна у всім,
А влітку нарвемо черешень
У жменьки правнукам твоїм
Щасливий мій внук - твій правнУчок -
Прабабця колише до сну,
Торкає рукою до ручок
Кровинку маленьку свою.
Н.Карплюк -Залєсова.
20.02.19.
ID:
865941
Рубрика: Поезія, Присвячення
дата надходження: 24.02.2020 21:45:38
© дата внесення змiн: 24.02.2020 21:45:38
автор: Надія Карплюк-Залєсова
Вкажіть причину вашої скарги
|
