Якось маленький їжачок потрапив до великої ями, яку вирили мисливці, що іноді полювали у лісі, де живе Спуня з родиною. Вже сутеніло..."Певно батьки хвилюються, думають, де я подівся..." - засумував звірок. "От якби хтось нагодився і визволив мене..." І тут згори почулися чиїсь кроки. Ці кроки пізнали б усі мешканці лісу, бо то йшов лісник - Литовченко Володимир Іванович, добра та шляхетна людина. Він посвітив ліхтариком углиб пастки, і побачив їжачка. " Бідна звірина! - сказав чоловік, - Треба йому допомогти!" - і поліз до ями. Потім Володимир Борода (таке прізвисько йому дали люди) відніс Спуню додому. На наступний після цього випадку ранок, вдячні їжаки принесли до сторожки дідуся - лісника теплий малиновий чай з грибним пирогом, подякувати за порятунок сина, а Спуня помчав до подружки - Марійки, щоб розповісти їй цю невеличку історію.