Все пиляєш мене, Ганю:
-Білоручка ти, Семене!
Ось лежу я на дивані,
Та працює мозок в мене.
Кожен ледар - винахідник,
І хоч мають таку вдачу,
Не напишуть - він негідник,
І не скажуть - він ледачий.
Не схотів город копати
Отакий ось ледацюга,
Сховав вила і лопату –
Винайшов для себе плуга.
В кожного своя є фішка,
І шукають всі причину:
Важко їм ходити пішки –
То придумали машину.
Люди всі талановиті,
Що не хочуть працювати,
В розкоші повинні жити
І ідеї розвивати.
Дорікати мені нащо?
І сваритись теж не треба:
Я ніяке не ледащо,
Я - талантище у тебе!
Може, винайду таке щось,
Що про це напишуть повість…
За свої погані вчинки
Буде гризти тебе совість.
Всі таланти живуть мало,
Будеш плакать на могилі:
-Дармоїдом обзивала,
А він - он яке світило!
О! Катрусю,є такого світила забагато... Тільки нащо,цого тримати...Бо буде в нього не лице,а рило.... А воно ж і справді пристане,як те мастило...
Удачі Вам!
Катерина Собова відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Щиро дякую, Ніночко, за такий дотепний коментар, тут Ви влучили прямо в ціль! Гарного Вам настрою і вдалого дня! Дуже Вам рада!
О! Катрусю,є такого світила забагато... Тільки нащо,цого тримати...Бо буде в нього не лице,а рило.... А воно ж і справді пристане,як те мастило... 
Щиро дякую, Ніночко, за такий дотепний коментар, тут Ви влучили прямо в ціль! Гарного Вам настрою і вдалого дня! Дуже Вам рада!
Вірш гарний.