Пам"яті Малянівського Василя Івановича
присвячую:
Зима чергова забіліла,
Твої сліди десь загубила,
Стоять в снігу закутані садки.
Твій День народження сьогодні..
Вже сльози котяться солоні,
Та темінь лізе в хату крізь шибки.
І знов до нас прийшла Вілія,*
І знову серце моє тліє,
І знову ніч постукала в вікно..
Душа все спокою не знає,
Все гірко плаче і ридає:
-Ой як же ми не бачились давно..
Вже вогник свічки догоряє,
Кутя залишена чекає –
Повинен на вечерю ти прийти.
Від свічки по стіні лиш тіні,
Вогонь в останнім мерехтінні -
Не повернуть тебе вже, не знайти.
Сама себе я зупиняю,
Бо зараз вголос заридаю
Й попрошу Бога, щоб тебе вернуть.
Та хто слова мої почує?
Лиш туга в хаті заночує -
Святки у смутку знову в нас пройдуть.
Із горем цим повік нам жити.
Не можна біль цей заглушити:
Тебе назад не можна повернуть.
Вілія* - вечір напередодні Різдва.
Вічна пам'ять, щира вдячність і низький уклін. Їхня смерть для нас подвиг ! Подвиг це над зусилля і на це мало хто здатний тому цих людей називають ГЕРОЯМИ! І хто його як воно там буде....?Може ми помремо, а такі як він живуть в серцях і будуть жити вічно!
"Плакали берези
У зимову пору-
Душі загиблих
Героїв на святкову
Вечерю прийшли.. "
Вічна пам'ять загиблим воїнам!
Вічна пам' ять і упокій душі Василя, Царство Небесне!