Пес та кішка нюхають сніг,
Щось цікаве у цьому знаходять.
Не важливий природі вік
Тих, хто в ній час натхненно проводить.
Ми всі – вагома її складова,
За усіма вона спостеріга.
Необхідність бере у полон,
Наші мрії від неї залежать.
Крижаний дотик зими долонь
Річки сковує тільки поверхню.
Але суттєва завжди глибина,
Вона керує, сутність розкрива.
Підґрунтя сили в чистоті дум,
Душі довершеність і доводить,
Як неймовірну на склі красу
Тих візерунків, мороз, що виводить.
Хоч їм загрожує дотик тепла,
Її ж випробування – днів череда.
Роки несуть лавину подій,
В них наші рішення світ побачать
І унікальність різних ідей
Нехай актуальності не втратять,
Як легкість сніжинок їх форма, краса,
Як недоторканість дії добра.
2018р.
