Колись я народився,
Впав на долоні долі
Моєї матінки,
подільської землі.
Як паросток відкрився волі -
Світ облетіти на своїм крилі.
Вологою дощі поїли рясно
І вітер колихав до сну,
Пестило тепло сонце ясне,
А я пелюшку рвав тісну …
Так вабило вже невідоме,
Манило праведне, без втоми
Нести добро, долати орди
І, врешті, вибороти горде -
Знов на каміння товтри стати
Щоб після довгої розлуки,
Підняти в небо руки,
Святій землі вклонитись,
Землі, де сталось народитись,
Поділлю милому - земному раю,
Як син своєму краю...