А хоч би сміх, а хоч би стогін,
Мовчить і поминальний дзвін…
Ні символу, ні знаку ні від кого,
Лиш спогад, тільки він…
А жайвір десь далеким слухом,
Крилом тріпоче, як то факел…
На мить впадаєш духом -
Був би безсилим, то б заплакав…
Поділля милого торкнулось літо,
Притомність марить запах квітів,
Хвилює дотик спілих трав…
Багато бачив, багато мандрував -
Така ж місцина є одна на світі,
Таке зі мною лише тут буває,
Чому, не відповім, не знаю…
Дітей забрали в світ дороги,
А предків всіх поглинула земля,
Блукають діти у світах розлогих
Як предки вітром на полях,
Серед каміння на товтрах.
На вотчині минуле спочиває,
Тут спочиває за майбутнє страх
І предків всіх матеріальний прах
Гранітом твердне на листках…
