Немає кращої зими як в Білій,
Пухнасто сніг сідає на гілки,..
А вже в ранковій тишині не смілій
Дзвенять на товрах голоски.
Лечу з Дюравої на санках
Через каміння, будяки…
Запрів, хоча й морозить зранку,
Такі вже ми - веселі малюки…
Тепер я знаю - день погасне,
Зачервоніє заходом зими…
Дитинство моє, ти було прекрасне…
Яким було воно, батьки б розповіли,
Та дім їх - цвинтар, могили, як хатки…
Для них ми вічні діти,
Що на Дюраву тягнуть знов санки…
