Життєвий шлях ( Галині Федорівні Пявчук) ( повторно)
До ювілею Галини Федорівни П’явчук
Ти маєш волошкові очі
І посмішку теплу весни,
А місяць в дитинстві щоночі
Веселку приносив у сни.
Дитинство твоє безтурботне,
Бо люблячі рідні батьки
Ростили дитятко привітне
Й навчали його залюбки.
Чотири сестрички в родині
Були наче ті квіточки.
Привабливі, навіть, понині,
Хоча і пройшли вже роки.
У школі ти добре навчалась,
На дошці пошани була.
Та й доля до тебе всміхалась -
В життя по стежині вела.
А після закінчення школи
На кухаря вчитись пішла.
Про це не жаліла ніколи
Й себе у цій справі знайшла.
З завзяттям завжди працювала,
Кар’эра угору пішла.
І працю твою визнавали -
В людей у повазі була.
Ти долю свою поєднала
Із парубком гарним – Сашком.
Сімейне життя розпочала
Як вишні цвіли за вікном.
У мирі і злагоді жили
І зводили хату свою,
Як пташки, кубельце ви звили
І щастя прийшло у сім’ю.
Володю родила синочка
Й малесеньку Лєну - дочку.
Ще Лені не було й годочка -
Садили дерева в садку.
Ходили ви вдвох на роботу
(Тоді працювали в хмелю).
Та й вдома хватало турботи,
Бо дбали обох про сім'ю.
До хати привезли Павлину
(Це родичка Саши була).
Старенька бабуся в родину
Дожить свого віку прийшла.
А ще доглядала Марічку –
Рідненьку бабусю свою.
Ділилася всим до дрібнички,
Щоб злагода йшла у сім’ю.
А потім і свекра, й свекруху
Прийшлося тобі доглядать.
Літа так неслися щодуху
Й не міг їх ніхто наздогнать.
Вже знову буяє над світом
Квітуча садками весна.
Уже заплелась сивим цвітом
І впала на коси роса.
Ви з Сашою досі щасливі
І злагода є у сім’ї.
Одружені діти вродливі,
Невістка і зять вже свої.
Ірину ти маєш за дочку,
За сина тобі вже Сергій,
А Лєна й Володя–синочок
Радіють повазі такій.
До тебе приходять онуки,
Наповнений щебетом дім.
Турбота бабусина й руки
Знайомі з народження всім.
І Віка, Максим і Дениско,
Напрочуд кмітливий Богдан -
Внучата - малі ангелятка,
Сьогодні всміхаються вам.
Бажаю, щоб в злагоді й мирі
Жили ви ще довгі роки.
Щоб завжди в життєвому вирі
Цвіли вам найкращі квітки.
