Жив жучок в однім чагарнику,
Спав він на трухлявому пеньку.
Дуже мріяв збудувати, він,
Величезний і просторий дім.
Якось жук спитав в одної пташки:
-Чи будинок збудувати важко?
А пташина так йому сказала:
-Треба потрудитись, і не мало.
Наносити глини і водички,
Соломин, сухенької травички.
Потім все зліпити та до ладу...
Взявся жук до будівництва радо!
Бо ж, кортіло все зробить негайно!
Дуже швидко, і до того ж гарно!
Зняв нехитрий інструмент з кілочка
І пішов по глину до садочка.
Ну а там, якраз цвіли кульбабки.
Як побачив жук їх ніжні шапки,
Вигукнув:
-Матеріал цікавий!
Саме те, що треба в моїй справі.
Віднайшов в траві зручну місцину,
І побудував з кульбаб хатину.
-Ой! Яка м'якенька ще й пухнаста! -
Засвітився будівник від щастя.
Та лиш вітерець дмухнув несміло:
Біла хатка в небо полетіла.
Знов почав герой наш міркувати:
-З чого б це будинок збудувати?
Знову знехтував порадами пташини
І, з листків побудував хатину.
Акуратно всіх до купи склав
А верхівку вузликом зв'язав.
Знову жук аж світиться від щастя.
Але ось, що трапилося з часом:
Листя висохло і покрутилось -
Затишна домівка розвалилась...
Бідкається жук:
-Не збулась мрія!
Вже зима з холодним вітром віє.
Вже стежини снігом притрусило...
Він тоді розправив гордо крила,
Полетів у сад, набрав сніжинок
І зліпив такий-сякий будинок.
В ньому жук і перезимував.
А весною, сонце заіскрилось -
Снігова будівля й розтопилась.
Розсердився жук. Почав кричати:
--Вже не буду більше будувати!
Знов живе жучок в чагарнику,
Знов спить на трухлявому пеньку...
