Присіла осінь на пеньок,
А там мура'шок і шишо'к.
Присіла, усміхнулася,
Навколо подивилася.
- Так працювала, малювала,
А вітру здерти дозволяла?!
Я дозволяла й помилялась,
Напевно, в нього закохалась!
Бо він у танець мене взяв,
І жартував, й мене кружляв,
Кружляв у вихорі своїм,
Про все забула в світі цім!
Тепер пізнала я ціну,
Хоч здер красу, та все ж...люблю.
