Оригінал (М. Пушкіна)
Свет мятежных сердец в звездном небе над домом моим,
Как награда за путь, что был пройден, но стал роковым
Нестерпим этот свет, он вторгается в мой тихий дом
И тревожит звучанье знакомых до боли имен.
Вижу тех, кто уходит в молчанье при полной луне,
Понимая, что здесь на земле места им больше нет,
Здесь пробита душа не свинцом, а недоброй молвой,
А воздушные крылья пропахли осенней землей…
Не мечтали они быть у Вечности в строгом строю,
Жизнь пропели насквозь, так и птицы теперь не поют,
Наслаждались полетом, играли свободой своей,
Щедро тратя года и монеты подаренных дней.
К небу тянутся все – и поэты, и их палачи,
ПО одним небо плачет, при виде других – промолчит,
И закат, и рассвет добавляют в свои краски кровь,
Тех, кто рушил наш мир, где учили «Не прекословь!»
Свет мятежных сердец в звездном небе над домом моим,
Как награда за путь, что был пройден, и стал роковым.
Знаю я – в этот миг кто-то снова проходит сквозь пламя,
Веря в то, что есть братство, есть сила великой Любви.
Переклад
Світло буйних сердець на обійстя спадає моє
Нагорода за скорений шлях, що фатальним стає
Нестерпиме це світло, і боєм напружених вен
Імена в нім пульсують до болю знайомі здавен
Бачу тих, що ідуть у далекі мовчання світи
Зрозумівши, що тут на землі місця їм не знайти
Мов свинцем душу ранять до крові недобрі чутки
І землі мокрий запах витає на крилах легких...
Не про вічність були їхні мрії в годинах лихих
Все життя проспівали, як навіть не можуть птахи
У нестримнім польоті свободі раділи одній
Витрачали усе подароване золото днів
І поети, і їхні кати руки в небо здіймуть
Небо плаче по комусь, до когось байдуже йому.
І світанок, і захід до фарб своїх кров додають
Кров нескорених тих, що не зрадять свободу свою
Світло буйних сердець на обійстя спадає моє
(Світло буйних сердець на оселю спадає з небес)
(Світло буйних сердець на мій дім з неба промені ллє)
Нагорода за скорений шлях, що фатальним стає
Знаю я, що крізь полум'я знов у цю мить хтось проходить -
У братерство і силу любові він віру несе.
Зорі починають розмовляти, якщо на них довго дивитися - на тему, що серце диктує. Переклад зберіг емоцію.
Перший варіант першого рядка інтонаційно мені подобається більше.
В крайньому стовпчику бракує рядка, чи це навмисне?