Відчуваєш як полум'я пече язиками?
Лезом веде по тілу і біля серця спиняється.
Зграя птахів кружняє під небесами,
Летить донизу... І розбивається.
Криком вічності вогонь застиває картиною,
Феніксом оживає під оплески божевільньні.
Вчорашня птаха переродилась людиною,
Звільнилась від пут і стала вільною.
Гіркими слізьми кличе тих, за ким скучила,
Поки душа ще пам'ятає відкривки минулого.
Вона до болю обпечена і замучена
Йде вперед ріками і намулами.
Ти волів би її берегти і ніжно горнути до себе,
А вона тебе ранить поглядом, вчинками і словами,
Бо птахи у людській подобі прагнуть неба
І у волю закохані до нестями.
Ти не змушуй її бути тихою і покірною
Нехай проходить крізь стіни і ріже до крові шкіру,
Вона тільки тоді стане птахою вірною,
Коли ти, справді, у неї повіриш.
Відчуваєш як полум'я пече язиками?
Жене гінцем кляті морози і над урвищем зупиняється.
Міцно тебе обіймає чи то крилами, чи то руками
Цілує в губи ... І розбивається.
3.10.19